Інтерв'ю з кращим біатлоністом світу гонки переслідувань на Чемпіонаті світу 2019 року, який в одній розмові розповів про стосунки з гвардією, чому не зможе бути снайпером і чому біатлон – це сьогодні символ України?
У нього на всі політичні маніпуляції від преси ­– відповідь єдина:

Йому вдалося «вкрасти» перемогу в безумовного лідера світового біатлону норвежця Йоганнеса Тінгнеса Бьо за 31 хвилину та 54 секунди.

Усі, хто слідкував за перебігом біатлонного сезону, чув про Підручного з перших стартів. Знають його, як цьогорічного капітана чоловічої збірної та лідера серед українських біатлоністів за кількістю гонок 2018-2019 років.
15 років до успіху. Неоднозначне спортивне минуле та колишні вироки, які могли б зупинити хлопця. Усе змінилося за вирішальні сім років у збірній України. Саме вони стали для спортсмена вирішальними і найінтенсивнішими.
Жодного дня без спорту, наполегливі тренери, команда, яка вимагає відповідати місцю серед сильних, і перші вагомі призові місця.

У сезоні 2014/15 вперше потрапив на подіум чемпіонату Європи, зайнявши друге місце з командою в змішаній естафеті у естонському місті Отепяя.

У 2018 році у італійському Ріднау виграв золото у змішаній естафеті із Артемом Примою, Юлією Журавок та Іриною Варвинець.
Має три медалі Кубка світу у змішаній естафеті

Та мало хто знає, що чемпіон світу Підручний – старшина, який вже 3 роки інструктує в спортивному клубі у війську Нацгвардії. Ми зустрілися на інтерв'ю буквально перед врученням йому офіцерського звання – молодшого лейтенанта. Про це говорить:

Військові біатлоністи після закінчення спортивної кар'єри інколи стають військовослужбовцями бойових підрозділів, чи навіть снайперами. Але Дмитро каже, що не зможе.

«Основа обох занять справді схожа. Ми, біатлоністи, стріляємо на великі відстані, нам важливо закривати мішень, а не влучати в ціль. Наш результат засвідчує швидкість стрільби, а снайперу треба бути непомітним, тихим, вчитися зменшувати свій пульс… Не знаю чи зміг би бути в команді снайперів. Це не мій темперамент. Я багато думаю про наслідки своїх вчинків, слів, та й амбіції у мене трохи інші. Тому, поки тільки спорт».

Частку своїх призових він віддає на підтримку армії. Каже, що для нього біатлон символічний вид спорту як для України, так і для військ загалом, адже:

«Багато що тримається на ентузіазмі та ініціативі. Часто тільки це дозволяє українським спортсменам перемагати на світовій арені. Ви, мабуть, знаєте: мало того, що у нас немає сучасних баз, але і старі тренувальні місця теж в жахливому стані.
Якби ви знали, як я хочу відновити спортивний комплекс для дітей, які хочуть займатися біатлоном!».

Чемпіон не зазнається. До сьогодні намагається підтримувати стосунки з тренерами, матеріально забезпечує спортивні комплекси, на яких тренувався в дитинстві, у рідному селі Острів, на Тернопільщині. «Коли ти не переоцінюєш себе і маєш здорові амбіції­ - це допомагає стати чемпіоном», - вважає Дмитро.

«Більше думаю про правильність виконання, а не про мить, коли отримуватиму кубок. У спорті треба вміти бути тут і зараз. Це фокусує і акумулює енергію.
Тоді невдачі не шокують тебе, ти не розчаровуєшся і не впадаєш в депресію».

Дмитро каже, що не має особливого значення спортсменів яких країн в гонці лишає позаду себе. Важливо лише те, що веде тебе і твою країну на фініш. Виступати на змаганнях за іншу державу ? – Ні!

- А продавати свою участь?

Сьогодні він лідер для громади, кращий спортсмен березня 2019 року в Україні. Він знає наскільки важко "штовхати стіну", мати надію та святі переконання – служити народові, чим умієш.

«І це робить мене значимим, потрібним, корисним, а хіба не для цього ми тут?!»